Вау і Флаттер

 

На своїй кухні містер Томпсон вимикає радіо. Мабуть, компанія. Фатіма, допомога вдома, каже. Вона каже, що це добре для нього. На стіні — календар; помаранчевим фломастером обведено призначення лікаря, а жовтим виділено візити патронажної допомоги.

 

Крізь заляпане дощем вікно він бачить стомлену сірість свого зимового двору. Наполовину прихований у піраканті, що росте над стіною, що відокремлює його від сусідів, дрізд співає дуже тихо, просто для себе. Це нагадує йому дешевий пластиковий бобінний магнітофон, який колись був у нього в дитинстві. Він намагався записати «десять найкращих» записів із радіо, але завжди зазнавав поразки через надзвичайно непостійну швидкість запису диктофона. Це перетворило б близькі гармонії Західного узбережжя Beach Boys на щось схоже на інопланетян із «Доктора Хто». Якщо ви вручну пересунули стрічку через головки стрічки, ви отримали розмиті шуми, дуже схожі на звуки, які видає дрозд.

 

Сьогодні його двір — це чорно-біла фотографія, розфарбована набором ручок; помаранчевий для ягід піраканти і жовтий для дзьоба дрозда. Все інше монохромне.

 

Його телефон дзвонить, і дрізд летить. Коли містер Томпсон спотикається, щоб відповісти, він щось збиває з кухонного столу; це дешевий набір фломастерів, що пахнуть грушевими краплями дитинства, в прозорому пластиковому гаманці. Помаранчевий і жовтий більше не працюють. Червоний, призначений для позначення візитів його родини в його календарі, ніколи не використовувався.

​

​

Ця частина з’являється в шостому томі «Snow Crow», Bath Flash Fiction